Як дизайнер я відчуваю легкістьзадоволенняу баченнікрасиві вироби; якщо потім я виявлю, що вони не тільки красиві на вигляд, але йпростий і цікавий у використанні, добре розроблені в усіх своїх частинах, це задоволення зростає з бажанням поділитися своїми міркуваннями про це. Цей короткий відступ, щоб пояснити мій стан розуму, коли я відкривYoto, аудіоплеєр, призначений для дітей…насправді назвати його аудіопрогравачем – це трохи змінити розмір, але давайте крок за кроком!
Theнародженняі розвиткуЙотомають багато спільного з іншими іграшками, про які ми вам розповідали (тутнаприклад): починаючи з батьків, які борються з турботами «сучасного світу» (нові технології та вплив на життя та здоров’я дітей у першу чергу), щоб досягти успішної кампанії наKickstarterу 2017 р. Є такожіталійськавплив на народження цього продукту, насправді засновники черпали натхнення з вченьМарія Монтессорістворюватиаудіоплеєр, призначений для дітей; Зокрема, це повинна була бути іграшка, яку могла б дозволити дитинінезалежністьвикористання та поєднання ефективностіаналоговийгра з потенціаломцифровий.
Переломним моментом стала співпраця сПентаграма, одна з найвідоміших дизайн-студій у світі (дизайнер, серед іншихребрендинг Fisher Price), якому було дорученовесь дизайнYoto, від ідентичності, до продукту, до спілкування. Крім збереження зразковогоузгодженістьу цілому образі, що не дивно, враховуючи десятиліття досвіду та характер студії, це дозволило розвинути динамічнийдосвід користувачаа також гармонійну й орієнтовану на деталі-стратегію як у змісті, так і в комунікації.
На цьому етапі виникає питання: добре, але що це? як це працює чомуаудіоплеєр, призначений для дітейтакий особливий? Йото єакумуляторна колонкаякий відтворює аудіовмістаналогові карти, він має матрицю 16×16 пікселів на передній панелівідображення інформаціїнаприклад час або погодні умови тадві кнопкиз боків отвір для карток. Вони використовуються для регулювання гучності, налаштування пристрою та виборубажану функцію; Насправді Yoto також діє як радіо ('Yoto радіо', виділений канал із вибраним вмістом) і як передавач для 'Йото щодня', серія безкоштовних щоденних подкастів. Нарешті, він має світлодіодну стрічку вздовж бічного профілю, кольорову та програмовану як нічник.
[su_youtube url="https://youtu.be/NWDWhT1X1ZI"]
Також цікаво докопатися до сутібізнес-модельприйнято компанією: клієнт перш за все купуєспікера потімкарткові пакети. Вони містять історії, завдання, музику та подкасти (розглядайте їх як різновид компакт-диска), і їх можна придбати окремо на сайтіМагазин карток'; в результаті клієнт не буде «втрачений» після покупки гри, а навпакилояльнийзавдяки покупці нового контенту для Yoto. Крім того, приєднавшись до «Клуб Йото'Програма членства, ви зможете отримувати нові пакети карток безпосередньо додому 4 рази на рік з ексклюзивним вмістом. Карти, як і леза в бритві, що перезаряджається, є ключовим каменем економічної стратегії проекту, який без них є неповним.
Нарешті, деякі аспекти, пов'язані зспілкуванняпроект, який я б визначиву центрі-дитинизаслуговують на згадку, починаючи з повторюваної претензії«Діти під контролем»,які можна знайти наупаковка, навеб-сайті який є явним у рекламних і пояснювальнихвідео(подивіться, не пошкодуєте). Theтон голосувикористано дуже смішно, але чітко та прямо; Складається враження, що дизайнери вирішили поставитися до дітей «коли вони виростуть», таким чином отримавши виграшний результат і на фронті батьків. З іншого боку, мета залишити контроль надаудіоплеєр, призначений для дітейповністю в їхніх руках передбачає спеціальний проект, якийзаспокоює батьківпро те, щоб залишити своїх дітей наодинці з aпідключенийі переважно цифрова гра. вця статтями проаналізували деякі з повторюваних страхів, пов’язаних з «розумними» іграшками, страхи, які абсолютно зрозумілі, але які дизайнери Yoto усунули в основі:"Без камери, без мікрофона, без реклами"читає опис іграшки, перш за все заспокоєння, але також aфілософія дизайнудемонструючи, що можна винайти підключені та інтелектуальні іграшки, які поважають конфіденційність, не відмовляючись від розваг дитини.
ред.: Карло Саббатуччі
